ДПА-2016

Порада

- Багато качаєш?

- Рекомендуємо зареєструватись! Зареєстровані користувачі качають по прямих посиланнях!

Головна » Файли » Бібліотека вчителя » Виховні заходи

Сценарій відкритої виховної години "Свято матері"

Скачати файл з сервера #1

Поділитись з друзями:

Назва: Сценарій відкритої виховної години "Свято матері"
Рік видання: 2012
Кількість сторінок: 11
Розмір файлу: 0.1 mb 
Формат файлу: .dос
Мова: українська

Мета: Виховувати почуття любові та шанобливе ставлення до рідної матері, милої серцю домівки, Батьківщини; вчити виявляти повагу до рідних на прикладах народної та літературної спадщини, в якій оспівано матір, материнство; розширювати духовний світ студентів.

Обладнання: квіти, рушники, на чільному місці портрет жінки з немовлям, плакат з фотовиставкою портретів мам студентів,  плакати з висловлюваннями видатних людей про матір, народні прислів’я, магнітофонні записи пісень про матір.

Нема в світі цвіту цвітнішого, 
як маківочка, нема і роду ріднішого , 
як матіночка”

Ведучий: Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка для нас найдорожча, найближча, найкраща, наймиліша. Її очі супроводжують дітей у маленьких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас до старості. Слово "мама" росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці рідна рука,  так же тихо воно приходить на уста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюстком квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою.
Ведучий: Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово "м-а-м-о", мовлене устами янголятка і осяє хатину, як Божий дар. Тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. 
Ведучий:  Це - мить і  це - вічність, бо мама завжди з нами, вона живе, живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже та благословляє нас на добро. А в найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей одне слово - як остання надія на порятунок: "Мамо!" То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане перше слово немовляти являється із-за завіси літ ангелом-хранителем.
Мати іде.
Всіх присутніх прошу я встати.
Тихо іде.
У величній своїй сивині.
Сонцем пашить
Слово ніжності і доброти "мати"
Світлом її усміхається поле весні.
Всі ми, усі
Невсипущої матері діти,
Хто б не були  -
Хлібороб, космонавт чи поет,
Серце її наближає найдальші орбіти,
Що від землі простяглись
До найдальших планет.
Доля дітей
Борозниться за обрії прямо,
Кришить метал...
Але в час, як приходить біда,
Знов на устах пролітає,
Мов ластівка, "мамо",
Кропить наш біль
Материнська цілюща вода.
Очі її
нас ведуть, наче вогники віщі,
Через літа,
котрі крутять дорогу не раз,
Шкода лише -
Наші мами на світі не вічні,
Часто вони
Дуже швидко відходять од нас.
Руки її
Щоб добро голубіло в зеніті,
Губи її,
Щоб не гасла розрада І сміх...
Всі ми, усі
Материнським теплом обігріті...
Мати іде.
Треба встать.
Це стосується всіх!

Ведучий: У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, коли травами і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері.
Ведучий: Травень - місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь сина, який став спасителем людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги.
Ведучий: Ще а 1903 році молода американська жінка з Філадельфії Анна Джервіс звернулася до сенаторів, законодавчих властей, щоб присвятити один день у році особливому вшануванню матерів. У 1919 році Союз українок Галиччини звернувся до громади з пропозицією зробити у нас цей день святом.
Ведучий:  Декілька  років тому це свято знову почали святкувати в оновленій Україні.
Ведучий: Рідну землю ми теж називаємо матір'ю. День Матері - свято триєдине, бо ми вшановуємо рідну неньку, Божу Матір, Матір-Україну.
Ведучий: Мамо, люба, глянь як сяють 
      Ясно зорі золоті! 
      Кажуть люди: то не зорі, 
      Сяють душі то святі. 
      Кажуть: хто у нас на світі 
      Вік свій праведно прожив, 
      Хто умів людей любити, 
      Зла нікому не робив, 
      Бог послав того на небо 
      Ясно зіркою сіять... 
      Правдо, мамо? - то все душі 
      А не зорі там горять! 
      То навчи ж мене, голубко, 
      Щоб і я так прожила, 
      Щоб добро робити вміла 
      І  робить не вміла зла.
Ведучий:  День Матері знову повертається до нас. Хай же він стане найкращим святом у кожній родині.
Ведучий: Мати і родить, і творить рід людський. Вона вдихає життя у свою кровинку, колисковою піснею вливає в дуту немовляти любов до свого рідного, разом з молоком наповнює його почуттям національ¬ної гордості й гідності, вчить зберігати святині й скарби, і рідну мову, пісню, звичаї.
Ведучий:  Задумаймося, ким є мама для нас? Як ми до неї ставимося? Чи поважаємо маму і материнство? Де і коли вимовляємо ці слова? Зупинімося на хвилинку і згадаємо! чи завжди слово "мати" ми говоримо з пошаною?
Ведучий: Мама! Чи є на світі слово більш прекрасне і ніжніше? У матері добрі і ласкаві руки, иайвірніше і  найчутливіше серце.. В ньому ніколи не згасає  любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки тобі не було б років - п'ять чи п'ятдесят, - тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і  радісніше твоє життя.
Пісня «Росте черешня в мами на городі» 
(Муз. А Горчинського, Сл. М.Лукіна)
Вірш "Моя мама" англійською мовою та в перекладі на українську мову студентки Качан Надії.
MY MOTHER
Mho fed me when I was a child
And hushed me in her arms so mild?
My mother.
Who sat and watched my childish head, 
When steeping in my little bed?
My mother.
When pain and sickness made me cry, 
Who looked upon my heavy eye?
My mother.
Who dressed my doll in clothes so gay, 
And taught me often how to play? 
My mother.
Who ran to help me when I fell, 
And would some funny stories tell? 
My mother.
And can I ever stop to be 
So loving and so kind to thee,
Who was so kind to me? 
My mother.
And when you are sick and old and grey, 
My healthy arm shall be your stay, 
And I will calm your pains away,
My mother.
МОЯ МАМA   (Переклад H.Качан)
Хто годував мене, дитину,
І заспокоював маленьким
У ніжних, лагідних обіймах?
Це ж моя люба, рідна ненька.
А хто схилявся наді мною, 
Коли  я в ліжку спав маленьким? 
Ласкаво пестив хто рукою? 
Це ж моя люба, рідна ненька.
Коли страждання, біль і слабкість
Сповняли очі ці сльозами,
Хто дарував тепло і радість?
Це ж моя люба рідна мама.
Хто завжди вмів допомагати 
Вдягнути ляльку так яскраво? 
Хто вчив мене як треба гратись? 
Це ж моя люба рідна мама.
Хто в скруті завжди допоможе,
І казку розповість гарненько?
Звичайно це зробити може
Моя кохана рідна ненька.
Чи можна жить людині в світі 
Без тої ніжності й любові, 
Яку дарує своїм дітям 
Матуся милим своїм словом?
Твою любов я не забуду,-
Як будеш сива ти Й старенька
Я завжди поруч тебе буду,
Моя матусенько рідненька.
Ведучий: Величава і мудра наша мати-трудівниця. По всякого діла здатна, до всякої роботи охоча. Бо ж  роботою ми живемо, а з клопотами ми вмираємо. Скільки насіяла, скільки зростила.
Ведучий: Ти стежив за матір’ю, як вона ступає по підлозі, як усмі-хається, як тримає вже посічену сивиною голову. Але найчастіше, мабуть, твій зір ловить її проворні руки. Навіть, коли не мають ніякого діла, материні руки не залишаються в абсолютному спокої, вони тихенько ворушаться, як ворушаться під водою стебла водяної лілії від ледь чутної течії.
Мамині руки   (В.Грінчак)
Мамині руки - щедрі, робочі –
Втоми не знають з ранку до ночі. 
Вранці, коли ще всі спочивають, 
сонце, напевно, вони піднімають. 
Мамині руки - ніжні і милі –
Воду ранкову з криниці носили. 
Діти плескались, діти вмивались, 
Сонцю і матері щиро всміхались. 
Їх теплотою щоранку зігріті, 
Йдуть в дитсадочок усміхнені діти. 
Мамині руки - добрі, ласкаві –
Всюди в пошані, всюди у славі. 
І на заводі біля верстата, 
В полі, у школі - всюди їх знати. 
Мамині руки все вміють робити, 
Як же нам руки ці не любити.
Конкурс: "Знайди мамині руки".
Ведучий: Матерів мільйони. І кожна несе в серці любов. Якби скільки доброти, скільки випромінює серце матері, випромінювалося нами на всіх оточуючих, зло загинуло б.
Мамо, ніжна моя і кохана, 
Ви для мене, мов пісня дзвінка. 
Наче квітка з любові зіткана –
Чиста, світла, прозора така.
І ця квітка повік не зів'яне, 
Бо люблю я її над усе. 
Ви - моя дорога, незрівнянна, 
Хай Вам Бог щастя й долю несе.
Кожна ваша недоспана нічка. 
Лиш для мене малої була. 
Бачу й досі: запалена свічка, 
Чую дотик до мого чола.
Ви проста і прекрасна людина, 
Ви радієте сонцю й весні. 
Тож спасибі, що кожної днини 
Ви даруєте радість мені.
Ведучий: Недавно ми запропонували студентам відповісти на запитання анкети. Тепер ці самі запитання ми пропонуємо їх мамам:
Якого кольору Ваші очі?
Який Ваш улюблений колір?
Який ваш улюблений співак(співачка, група)?
Яка ваша улюблена пісня?
Яку страву Ви любите більш за все?
Які Ви любите ласощі, фрукти?
Ваша улюблена квітка?
Яке Чи маєте хоббі?
Ваше улюблене свято?
Коли у Вас день народження? 
Яке Ваше дівоче прізвище?  
Як звуть або звали Вашу маму?
Ведучий: А тепер подивимось, як мами можуть впізнати роботу своїх дітей. Тільки що вони намагалися намалювати малюнки, які малювали в дитинстві, а мами спробують вгадати, де малюнки їх дітей.
Ведучий: Надовго поїхавши з дому ти завжди тримаєш у пам'яті образ матері. Хай матуся твоя не героїня, не пишається красою і на зріст сама невеличка - байдуже. Серед усіх людей вона тобі наймиліша, стомлене обличчя її для тебе завжди прекрасне. І тільки в неї шукаєш захисту і розради, бо вона - твоя мама.
Дорога до матері    (В. Грищенко)
Випурхнувши з дому, ніби птиці, діти, 
Залишили мамі смуток і тривогу. 
Мамине віконце цілу нічку світить, 
Дивиться до ранку на пусту дорогу.
Напекла матуся для дітей гостинців –
Пиріжків із сиром миску превелику. 
Але їх немає... Знову наодинці 
Їсть, сльозу ковтає, як гірку наливку.
Чи дорога довга, чи дорога гнеться 
Чи причарувала діток чарівниця? 
Хто ж забуде матір - тому не минеться, 
Тому не минеться, тому не проститься.
Під очима в мами павутинь чекання 
Напливають думи, аж у грудях тісно ... 
Не баріться, діти, - матінка чекає, 
Приїжджайте, діти, поки ще не пізно.
Ведучий: Матері. Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться,  І бажають нам добра і щастя, сподіва¬ються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб діти їх жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі.

Пісня "Два кольори» 
(Муз. О.Білаша, Сл. Д.Павличка)
Ведучий: Наші матері мудро і терпеливо зносять те, що їх витісняють із синівських та доччиних сердець, обранці й обраниці, спочатку кохані, а потім дружини і чоловіки. Аби тільки щасливо жилося їхнім дітям.
Вірш М.Вороного "Легенда".
Дівчину вродливу юнак покохав,
Дорожче від неї в світі не мав,
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
"Тебе я кохаю. За тебе умру...
Віддам за кохання і неньку стару!"
Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
"Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси!"
Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат, витяв серце у матері син...
І знову до милої, з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах,
Ось-ось добігає, не чуючи ніг ...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло...
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
"Ой, любий, ти впав... Чи тебе не болить?"
Ведучий:  У вас руки дужі - допоможіть мамі. У вас плечі широкі підіпріть кілька кутків, які тримає на своїх плечах жінка, бо у наш бідний, дефіцитний час, їх вже не чотири, а безліч. У вас голос гучний - нехай несе він розумне і тепле слово. Не забувайте, що слово лікує, але слово й калічить. Нехай воно тільки лікує.
Ведучий:  А чи може мати сподіватися на допомогу? Ось лист невідомої матері світові, яка віддає своє дитя до школи.
Дорогий Світ!
Сьогодні мій син іде до школи. З цієї хвилини все для нього нове і незнайоме. І я хочу, щоб ти ставився до нього лагідно»
Розумієш? До цього часу він був королем, ватажком дітлахів двору. Я завжди була поруч, щоб загоїти його рани та втішити його.
Але зараз - все зміниться. Цього ранку він збирається вперше у велику пригоду, під час якої він, можливо, зустріне війни, трагедії і смуток. Щоб прожити своє життя в такому світі, необхідно мати віру, любов і сміливість.
Тож,  Світе,  я хочу, щоб ти взяв його за маленьку руку і навчив всьому, що необхідно знати. Навчи його, якщо зможеш, але обережно. Хай знає, що для кожного негідника знайдеться свій герой, а кожному неправдивому політику призначений свій лідер, кожному ворогові знайдеться і друг.
Розкрий йому всі скарби книжок. Дай йому достатньо часу, щоб, нарешті, відкрити вічні таємниці природи про птахів у небі, бджіл і квітів на зеленому пагорбі. Навчи його тому, що краще буде визнати свою невдачу, ніж обманути.
Навчи його вірити у свої власні ідеали, навіть, якщо хтось скаже, що він помиляється. Навчи його правильно використовувати силу і розум, і ніколи не продавати своїй душу і серце. Навчи його не сприймати те, що каже натовп, а відстоювати своє, якщо він впевнений, що правий.
Вчи його лагідно,  Світе, але не жалій, тому що лише вогонь загартовує сталь.
Це велике прохання, але ти сам знаєш, що можеш зробити. Він  ще такий маленький хлопчик!
Ведучий:  Маємо надію, що саме Ваші діти, любі наші мами, обравши професію вчителя і зможуть знайти стежину до кожного дитячого серця і реалізувати материнські сподівання. І саме Ваша любов і терпіння допоможуть їм на цьому нелегкому шляху. А ми ніколи не забуватимемо про Свято матері, яке святкує весь світ і будемо гідними Ваших надій. Спасибі Вам за Вашу ласку, земний уклін.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ 
МАТИ
Стрепенулась від сонця галузка в саду, 
кличе матір із хати пташина сім'я. 
Я щоднини до вас на розмову іду, 
мамо рідна, життя і надія моя.
Вже веснянка дзвенить на пташинім крилі, 
мов проміння земне будить першу траву. 
Бачу вас, моя мамо, в розквітті землі, 
посивілу, як пісню, як легенда - живу.
Заклопотану бачу з весни до весни, 
а турботи ж про нас - невгамовних, малих, 
Ой, літали ж сини, ой, співали ж сини, 
та лишились пісні недоспівані їх.
Це з матусиних рук сходить сонце моє, 
щоб ясніше дорога у світ пролягла.
Мов з-під серця у неї джерелечко б'є, 
щоб напився я світла, снаги 1 тепла.
Де б не був я - додому не раз повернусь, 
і замріяний клен зашумить у дворі. 
Де б не був - матерям до землі поклонюсь, 
найрідніші у світі для нас матері.
Все від матері - світло, і пісня, і хліб, 
перша ластівка в небі, веснянка в гаях. 
Все від матері - мужність і перший політ, 
і як мати для всіх - Батьківщина моя.

ЛІТЕРАТУРА
Лучук В. Дарунок для мами. – К.: Веселка. -  1985. – 15с.
Люба мати: Збірка віршів та оповідань. – К.: Веселка. - 1969. – 95с.
Сингаївський М. Мамина пісня. – К.: Знання. - 1992. – 47с.
Синівська молитва: Вірші та пісні про Матір. – К.: Народознавство. -  1997. – 183с.

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!!!
[ Зареєструватися | Увійти ]

Пошук


Профіль

    Логін:
    Пароль:

По класах

Бібліотека учня

Читай українською!

Статистика



    Онлайн всього: 15
    Гостей: 15
    Користувачів: 0
 
Наша група в ВКонтакті