ДПА-2016

Порада

- Багато качаєш?

- Рекомендуємо зареєструватись! Зареєстровані користувачі качають по прямих посиланнях!

Головна » Читати онлайн » Читай українською! » Біографії [Додати статтю]

Біографія Джордано Бруно + Портрет Джордано Бруно


Біографія Джордано Бруно + Портрет Джордано Бруно
 
 
 
Ранні роки
Філіппо Бруно народився в сім'ї солдата Джованні Бруно в Нола (Кампанія) поблизу Неаполя в 1548. В 11 років його привезли в Неаполь вивчати літературу, логіку і діалектику. В 15 років у 1563 він поступив в місцевий монастир Святого Домініка, який належав Домініканському ордену, де продовжив навчання. Тут в 1565 він став монахом і отримав ім'я Джордано. В 1572 Бруно прийняв священний сан.
 
Наполегливі заняття призвели до появи критичного відношення філософа до догматів церкви та схоластики. Незабаром за сумніви щодо непорочного зачаття Діви Марії він накликав на себе підозри в єресі. Почалося розслідування його діяльності. Не чекаючи результатів, Бруно втік в 1576 до Рима, але, вважаючи це місце недостатньо безпечним, вирушив на північ Італії. Тут він став заробляти на життя викладанням, ведучи в основному мандрівний спосіб життя.
 
У 1577 в Женеві за різку критику кальвіністів Бруно потрапив у в'язницю. Після звільнення в 1579 він перебрався до Франції, побувавши спочатку в Тулузі, де читав публічні лекції на тему книги Аристотеля «Про душу», а в 1579 відвідав Париж, де читав лекції про книгу Раймунда Луллія «Велике мистецтво». У Франції на Бруно звернув увагу присутній на одній з його лекцій король Генріх III, який пізніше надав ученому рекомендаційні листи для поїздки до Англії.
 
Спочатку 35-річний філософ жив у Лондоні, потім в Оксфорді, але після сварки з місцевими професорами знову перебрався до Лондона, де видав ряд праць, серед яких один з головних, — «Про нескінченність всесвіту і світи» (1584). Незважачючи на заступництво вищої влади Англії, а також французького посла Мішеля де-Шатонеф-де-ла-Мовісьєра, вже через два роки, в 1585 він змушений був фактично втекти до Франції, потім до Німеччини. Він подався спочатку до Парижа, а потім у Марбург, де йому теж було незабаром заборонено читати лекції. Внаслідок цього він переїхав у колиску протестантизму Віттенберг, де в 1586—1588 роках читав лекції і при своєму від'їзді виголосив гарячу похвальну промову Лютеру. У наступні роки Бруно жив у Празі, Гельмштадті, Франкфурті-на-Майні і Цюріху, і в 1591 повернувся до Італії.
 
Бруно відмовлявся від будь-якої традиції, яку не сприймав його розум, і прямо заявляв всім, хто сперечався з ним, що вони дурні і недоумки. Вважав себе громадянином світу, сином Сонця і Землі, академіком без академії.
 
25 травня і 26 травня 1592 року Моченіго направив на Бруно доноси, після чого філософ був заарештований і поміщений у в'язницю. Місцеві інквізитори не змогли переконати Бруно у відношенні до Бога і в 1593 передали римським колегам. Після семирічного тюремного ув'язнення й марних спроб схилити його до зречення від своїх учень 26 лютого 1600 року Бруно спалили на Кампо деї Фйорі (Площі Квітів) як єретика і порушника чернечої обітниці. Подібно до Сократа, Бруно мужньо заявив своїм суддям, що їм доводиться з більшим страхом зустріти свій вирок, ніж самому засудженому. Відомо, що кати привели Бруно на місце страти з кляпом в роті, прив'язали до стовпа, що знаходився в центрі багаття, залізним ланцюгом і перетягнули мокрою мотузкою, яка під дією вогню стягувалася і врізалася в тіло. Останніми словами Бруно були: «Я вмираю мучеником добровільно». Всі твори Джордано Бруно були занесені в 1603 католицький Індекс заборонених книг, в якому вони фігурували аж до його останнього видання в 1948.
Наприкінці ХХ століття завдяки діяльності Івана Павла ІІ був реабілітований.
 
Суд і страта
В 1591 у Бруно прийняв запрошення від молодого венеціанського аристократа Джованні Моченіго з навчання мистецтву пам'яті і переїхав до Венеції. Однак незабаром відносини Бруно і Моченіго зіпсувалися. 23 травня 1592 а Моченіго направив венеціанському інквізитору свій перший донос на Бруно, в якому писав:
 
« Я, Джованні Моченіго, доношу з обов'язку совісті та за наказом духівника, що багато разів чув від Джордано Бруно, коли розмовляв з ним в своєму будинку, що світ вічний і існують нескінченні світи ... що Христос здійснював уявні чудеса і був магом, що Христос вмирав не з доброї волі і, наскільки міг, намагався уникнути смерті; що відплати за гріхи не існує; що душі, створені природою, переходять з однієї живої істоти до іншого. Він розповідав про свій намір стати засновником нової секти під назвою «нова філософія». Він говорив, що Діва Марія не могла народити; монахи ганьблять світ; що всі вони - осли; що у нас немає доказів, чи має наша віра заслуги перед Богом.
 
Основні твори
Про причину, початок і єдине
Книга «Про причину, початок і єдине» була надрукована в 1584 в Англії. В ній Бруно стверджує, що Бог (Нескінченне) включає чи утримує в собі всі атрибути, в той час як окремі феномени суть не що інше, як конкретні маніфестації єдиного нескінченного принципу. Єдина універсальна матерія і єдина універсальна форма, чи душа, є безпосередніми початками всіх окремих речей.
 
Філософія Бруно
У філософії Б. ідеї неоплатонізма (особливо уявлення про єдиний початок і світову душу як рушійний принцип Всесвіту, що привели Б. до гилозоїзму ) перехрещувалися з сильним впливом переконань античних матеріалістів, а також піфагорійців. Оформленню пантеїстичної натурфілософії Б., направленою проти схоластичного арістотелізма, багато в чому сприяло знайомство Б. з філософією Миколи Кузанського (в якого Б. почерпнув і ідею «негативної теології», витікаючої з неможливості позитивного визначення бога). Спираючись на ці джерела, Би. вважав метою філософії пізнання не надприродного бога, а природи, що є «богом в речах». Розвиваючи геліоцентричну теорію Н. Коперника, що зробила на нього величезний вплив, Би. висловлював ідеї про нескінченність природи і безконечну безліч світів Всесвіту («Про нескінченність, всесвіт і світи», 1584, див.(дивися) «Діалоги», 1949), затверджував фізичну однорідність світу (вчення про 5 елементів, з яких складаються всі тіла, — земля, вода, вогонь, повітря і ефір). Уявлення про єдину безконечну простий субстанції, з якої виникає безліч речей, зв'язувалося в Би. з ідеєю внутрішньої спорідненості і збігу протилежностей («Про причину, початку і єдиному», 1584). У нескінченності, ототожнюючись, зливаються пряма і коло, центр і периферія, форма і матерія і тому подібне Основною одиницею буття є монада, в діяльності якої зливається тілесне і духовне, об'єкт і суб'єкт. Вища субстанція є «монада монад», або бог; як ціле вона виявляється у всьому одиничному — «все в всім». Ці ідеї зробили великий вплив на розвиток філософії нового часу: ідея єдиної субстанції в її відношенні до одиничних речей розроблялася Б. Спінозою, ідея монади — Р. Лейбніцом, ідея єдності сущого і «збігу протилежностей» — в діалектику Ф. Шеллінга і Г. Гегеля. Таким чином, філософія Б. з'явилася перехідною ланкою від середньовічних філософських систем до філософських концепцій нового часу.
 
В космології Б. висловив ряд припущень, що випередили його епоху і виправданих лише подальшими астрономічними відкриттями: про існування невідомих в його час планет в межах нашої Сонячної системи, про обертання Сонця і зірок довкола осі («Про невимірний і незліченний», 1591), про те, що у Всесвіті існує незліченна кількість тіл, подібних до нашого Сонця, і ін. Би. спростував середньовічні уявлення про протилежність між Землею і піднебінням і виступав проти антропоцентризму, кажучи про населеність ін. світів.
 
« Як поет Би. належав до противників класицизму. Власне художній твір Б.: антиклерикальна сатирична поема «Ноїв ковчег», філософські сонети, комедія «Свічник» (1582, російське переведення 1940), в якій Би. пориває з канонами «вченої комедії» і створює вільну драматичну форму, що дозволяє реалістично змалювати побут і вдачі неаполітанської вулиці. У цій комедії Б. висміює педантизм і забобон, з їдким сарказмом обрушується на тупий і лицемірний аморалізм, який принесла з собою католицька реакція.
Р. І. Хлодовський
 »
Про нескінченність, Всесвіт і світи
У творі «Про нескінченність, Всесвіт і світи» Бруно спростовує традиційну аристотелівську космологію і стверджує, що фізичний Всесвіт нескінченний і включає нескінченне число світів, у кожному з яких є сонце і декілька планет. Таким чином, Земля всього лише невелика зірка серед інших зірок в нескінченному Всесвіті.
 
Тези проти математиків
Книга «Тези проти математиків» (Articuli adversus mathematicos) вийшла в 1588 у Празі. Книгу ілюструє загадкова серія діаграм. Вони мають оманливо геометричний вигляд, хоча іноді містять включення неочікуваних предметів на кшталт змії чи лютні. Книга плутана й складна для сприйняття, можливо написана якимось шифром.
 
Вигнання торжествуючого звіра
Діалог «Вигнання торжествуючого звіра» (1584) проповідує про пришестя або точніше, відродження магічної релігії єгиптян.
 
П'єса «Підсвічник»
Комедія «Свічник» була написана в 1582 році в Парижі, її справедливо вважають вершиною пізнього Відродження в Італії. За період з часу написання комедія була поставлена тільки один раз, у римському театрі «Арджентина» в 1912 році.
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!!!
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук


Профіль

    Логін:
    Пароль:

По класах

Бібліотека учня

Читай українською!

Статистика



    Онлайн всього: 6
    Гостей: 6
    Користувачів: 0
 
Наша група в ВКонтакті