ДПА-2016

Порада

- Багато качаєш?

- Рекомендуємо зареєструватись! Зареєстровані користувачі качають по прямих посиланнях!

Головна » Читати онлайн » Інше » Розробки уроків [Додати статтю]

Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно... (Віртуальна екскурсія до джерел неперевершеного таланту О. Довженка)


Мета: намалювати живий образ митця, простежити витоки його таланту, ознайомитися із біографічними відомостями, сформувати уявлення учнів про багатогранність обдарування Довженка, відкрити велич мистецької місії в українській літературі і в мистецтві кіно; розвивати навички дослідницької роботи, уміння аналізувати життєві факти і обставини, їх роль у становленні особистості; на прикладі біографічних відомостей формувати етнокультурну компетенцію учнів; виховувати інтерес до постаті відомого земляка, повагу до землі, яка дала світові неперевершений талант.

Обладнання: портрети О. Довженка, які зроблені в різні роки його життя, фотографії із сімейного альбому, місцеві краєвиди с Сосниці, Сосницького літературно-меморіального музею, виставка його творів, соняшники, яблука, літературні плакати.

 Форма проведення: навчально-рольова гра — віртуальна екскурсія на батьківщину письменника

Епіграф:
Десно! Моє слово до тебе,
Хороша поліська ріка.
Давно ти не бачиш край себе
 Хлопчину Довженка Сашка.
 Він виріс, пізнавши багато
Річкових і плес, і глибин.
Та ти йому — наче та мати,
Якою пишається син...
Він душу свою незбагненну
Розкрив у словах чарівних,
 І силу любові вогненну
Серцями відчули ми в них.
 П. Дорошенко
 
Хід заходу
 
Вступне слово вчителя (читає напам'ять епіграф під музичний супровід).
Стрункий, з вольовим голосом командира, із світлою усмішкою. Простий, артистично елегантний. Таким запам'ятався Олександр Петрович Довженко усім, хто його знав (перегляд портретів).

К. Зелінський: "Він взагалі був вродливий тією не солодкою, а мужньою і серйозною вродою, якою природа обдаровує своїх обранців. Срібло сивини з роками ніби ще звеличує цю красу ореолом пережитого".
Він був людиною багатогранного таланту: режисер, прозаїк і драматург, Публіцист, оратор, етнограф і фольклорист, мистецтвознавець і художник, невтомний громадський діяч і філософ. Він один із фундаторів української кінематографії.

Своєю щедрою обдарованістю Довженко нагадував сучасникам великих митців епохи Відродження. Олесь Гончар про нього писав:"Справді, духовним побратимом був він титанам тієї розквітаючої доби, де часто в одній особі поєднувалися цілі грона талантів, де геніальний живописець водночас міг бути і звіздарем, і механіком, і зодчим, де рука, що вдень малювала невмирущі фрески, вночі бралася за циркуль математика або наводила в небо телескоп".

Масштабність, інтелектуалізм, патетичне сприйняття високого, красивого і значного в житті і людині — ось що передусім характеризує стиль Довженка.

Американський актор і режисер Чарлі Чаплін сказав про нього:"Слов'янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка".

"Арсенал", "Земля", "Аероград", "Щорс", "Повість полум'яних літ", "Зачарована Десна", "Поема про море".... Напевно, всі чули і знають ці твори митця. Всесвітнє визнання принесла стрічка "Земля", якій у 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі серед 12 найкращих картин, створених за всю історію світового кіно, було надано першорядне місце. "Кіно мусить стати високим мистецтвом", — писав Олександр Петрович на початку своєї режисерської біографії і на цю заповітну вершину сходив у пошуках і творчих муках, радощах відкриттів.

Ім'я Олександра Петровича Довженка заслуговує на пам'ять і пошану, а його творчість — на глибоке дослідження й широку популяризацію. На сьогоднішній день духовний спадок геніального митця ще не вивчений і не проаналізований. Він чекає на свого дослідника.

Формою нашого знайомства із життям і творчим доробком Довженка стане сьогодні навчально-рольова гра — віртуальна екскурсія в містечко Сосницю, на його околицю, що називають В'юнище, на Чернігівщині. Отже, в дорогу. Будьте уважними, поки ми будемо долати цю відстань, наші географи, історики, етнографи повідають нам про Сосницькі землі та славний рід Довженків.

Учень-екскурсовод — географ (робота з географічною картою України). Щоб потрапити на Чернігівщину, куди ми, власне, й перенесемося, нам необхідно із Глухівщини через Шосткинський район перетнути кордони Сумської області і потрапити спочатку в Новгород-Сіверщину, а вже потім і в Сосницький район Чернігівської області.

Долаючи цей шлях, ми будемо переїжджати через славнозвісну велику ріку Десну, що протікає на кордоні Чернігівщини й Сумщини, є лівою притокою Дніпра; вона згадується в літописі 988 р. Є декілька гіпотез щодо назви. Найбільш вірогідною видається сучасним дослідникам етимологія, що випливає із старослов'янського десний "правий". Хоч у сучасному розумінні Десна є лівою притокою Дніпра, однак, враховуючи те, що в давнину піднімалися з пониззя ріки до верхів'я (так проходило в основному заселення по річках), то Десна була дійсно правою притокою Дніпра.

Десна оспівана Довженком і не тільки. Велич і краса цієї ріки надихає на творчість і сучасних поетів, художників. Довженко ж писав: "Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя...

Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі..." (Перегляд фотографій Десни, її берегів).
Притока Десни Убідь утворює дельту, і кожний з її рукавів має свою назву. На південній околиці відділяється рукав Конотоплянки, огинаючи В'юнище, вона стає В'юнкою, далі В'юниським Заріччям — Чепелихою, потім Грузький Тесняк, Чистий Тесняк, а кінець рукава дельти зветься Приж.

Другий рукав від Конотоплянки через Британівку веде у Біленьку і Стару Десну. Перед Біленькою Десною в урочищі Скриня відгалужується у Могилки, які в урочищі Уступ з'єднуються з Десною. А в сиву давнину річка завертала в Пісню. А за Піснею і був сінокіс родини Довженків, про який згадує автор "Зачарованої Десни":"У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам'яті як найкрасивіше місце на всій землі. З нею в мене пов'язані і перше рибальство, і ягоди, і гриби, і перші мозолі на дитячих руках, бо ми не були дачниками".

Сосниця — селище міського типу, розташоване на правому березі ріки Убеді, що є притокою Десни, знаходиться за 90 кілометрів від Чернігова

Учень-екскурсовод — історик (робота з картою, перегляд фотографій із краєвидами селища, місцевості). Перша документальна згадка про Сосницю в Іпатіївському літописі припадає на 1234 рік. Пов'язана з драматичними подіями міжусобної боротьби за владу між чотирма гілками князівського роду Рюриковичів. Об'єднані київські та галицько-волинські дружини на чолі з князем Володимиром Рюриковичем та Данилом Галицьким удерлися на територію Чернігівської землі і рушили на Чернігів.

"Оттоуда же подоша кленячи землю и поимаша грады мнози по Десне тоу же взяши и Хоробор, и Сосницу, и Сновеск, иным грады многи, и придоша же опять Чер-ниговоу..."

Відомим сосницьким краєзнавцем Юрієм Степановичем Виноградським досліджено далеке минуле Сосниці.
Ще в епоху неоліту поблизу річок Десни, Убеді селилися племена гребенцово-ямкової кераміки. Виявлені поселення періоду бронзи, скіфів, ранньослов'янські та часів Київської Русі.

Жили тут і східні слов'яни або сіверяни — наші предки. Були тут набіги половців, яких спокушав сосницький Степок, багатий пасовищами. Був тут і сосновий ліс, який, очевидно, і дав назву селища: сосни — Сосниця.
У жовтні 1239 року монголо-татари зруйнували населений пункт дощенту за непокору, але з часом він відродився.

У1370 році Сосниця входила до складу Литовського князівства, а після війни Росії і Литви, яка тривала в 1500 — 1503 роках, Сосниця ввійшла до складу Росії і в реєстрі кордонів згадується як село "городове чернігівське", що має ЗО хат і 2 церкви.

 У 1618 році Сосниця перейшла під владу Польщі, стала власністю магната М. Пшонки. 1634 року тут було збудовано фортецю, із цього часу Сосницю вважали містом. Після визвольної війни 1648—1654 років Сосниця перетворилася на центр сотні Ніжинського, а пізніше Чернігівського полку.

Після Переяславської ради в 1655 році містечко Сосниця стало власністю Стародубського полковника Т. Оникієнка (Анікієва). А в 1666 році в містечко Сосницю прибув призначений царем воєвода, який запровадив нові податки. 

Щоб подивитись далі, необхідно скачати файл!
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!!!
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук


Профіль

    Логін:
    Пароль:

По класах

Бібліотека учня

Читай українською!

Статистика



    Онлайн всього: 12
    Гостей: 12
    Користувачів: 0
 
Наша група в ВКонтакті