ДПА-2016

Порада

- Багато качаєш?

- Рекомендуємо зареєструватись! Зареєстровані користувачі качають по прямих посиланнях!

Головна » Читати онлайн » Інше » Розробки уроків [Додати статтю]

Конспект уроку на тему "Література рідного краю «І Лесин дух зі слова в душі лине» 8 клас"


Мета: ознайомити восьмикласників з творчим доробком славетної землячки Лесі Українки; розкрити глибокий зміст її поезії; розвивати здатність сприймати й розуміти ліричні твори; виховувати любов і повагу до великої поетеси.
 
Форма проведення: літературний журнал.
 
Обладнання: портрети Лесі Українки різних років; на дошці — сторінки літературного журналу.
 
Епіграф:
 
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на вустах.
Леся Українка
 
ХІД УРОКУ
 
І. Мотивація
 
Кожен край, його земля і небеса, сонце і води, ліси й трави, що на тій землі виростають і тими водами напуваються, мають свою неповторну красу, вдачу і долю свою.

 Кожен край народжує свого Поета, сподіваючись виявити себе через його Слово ... Рідна земля виколисує і виховує свого Співця.

Народження Поета завжди відчувається природою — замовкають ліси і вслухаються в свою тишу, на якусь мить зависає в повітрі краплина роси, що скотилася з соснової гілки. На якусь часину довше затримується призахідне вечірнє сонце, зволікає згаснути, чогось чекаючи.

З кожним народженням Поета знову і знову народжується надія природи, надія народу. Мудрість природи і мудрість народу у тривожні для них часи проявилася у тому, що справді величезний талант було вкладено в серце і вуста слабосилої дівчини.

І от зазвучав її голос — тихий і ніжний, проникливий і мелодійний, пристрасний і променистий — голос великої Лесі Українки.

І край, що її народив, почув цей голос, почув і ожив, стрепенувся в новій надії, сповнився живим поетичним світом.
 
Наш рідний край ... У цих словах
Який же зміст багатий!
Це милий, рідний серцю шлях
Від батьківської хати.
Ліси Полісся і річки,
І льону голубизна,
І рідна школа, рідний клас...
Це все — моя Вітчизна.
Наш рідний край ...Це він зростив
Нам Лесю незабутню,
Що Прометеєвим вогнем
Шлях освітила людству.
 
II. Оголошення теми і мети уроку
 
Так, саме про Лесю Українку, нашу землячку, піде мова на нашому уроці літератури рідного краю. Гортаючи сторінки усного літературного журналу, ми поринемо у світ пристрасного поетичного слова.
 
Сторінки журналу:
 
I. Тішся, дитино, поки ще маленька
II. На шлях я вийшла ранньою весно
III. При світлі мрій
IV. Порвалася нескінчена розмова
V. Так, я жива! Я буду вічно жити!
VI. Довго щирими словами до людей промовлятиму я
 
III. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
 
І сторінка. «Тішся, дитино, поки ще маленька»
Де б'ється Случ у береги камінні,
Незмінні у мінливості століть,
У старому Новограді на Волині
Старесенький будиночок стоїть.
Цього будиночка привітні стіни,
Домашня тишина його тепла
Були найпершим світлом для дитини,
Що народилась тугі тут росла.
Русалкою вистрибувала в плесі,
Над Случчю на вінки збирала цвіт,
Зросла, назвалась Українка Леся
І воїном пішла в широкий світ.
 
Леся жодного дня не вчилася в школі. Вчителями її були мати — письменниця Олена Пчілка, батько — Петро Антонович, книги і життя.

Жила сім'я Косачів на Волині. Дівчинку вражала бідність селян, селянських дітей, з якими вона дружила. Були вони неписьменні. Це дивувало малу Лесю, і вона вчила їх грамоти.

Чужий біль сприймала як власний. Несправедливість, неправда гнітили її. їй хотілось протестувати. Коли Лесі було 9 років, несподівано заарештували за революційну діяльність її улюблену тьотю Елю. Страшенно тяжко вона пережила цю звістку і написала вірш «Надія».
 
Учень читає вірш «Надія».
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну.
Поглянути ще раз на синій Дніпро, —
Там жити чи вмерти, мені все їдно;
Поглянуть іще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки...
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
 
Леся швидко переймала народні пісні, співала, записувала їх. Послухайте одну з них.
 
Їхав козак дорогою,
Зустрів дівку убогую,
Загадав їй сім загадок:
«Ой, що росте без кореня,
Ой, що біжить без повода,
Ой, хто плаче — сліз не має,
Ой, що грає — голос має,
Ой, що горить без жарини,
Ой, хто живе без дружини,
Ой, що цвіте без цвіточка —
Одгадай-но, дівчиночко».
«Камінь росте без кореня,
Вода біжить без повода,
Сокіл плаче, сліз не має,
Скрипка грає — голос має,
Сонце горить без жарини,
Козак живе без дружини.
Всі загадки відгадала — от тепер твоєю стала».
 
Дуже любила Леся бувати на ярмарках, спостерігати народні свята, весілля. Взимку 1881 року на святі Водохреща застудилася. З цього часу й починається її тяжка, виснажлива боротьба з хворобою.
 
Учениця.
 
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що болить?» — мене питали,
Але я не признавалась. —
Я була малою горда, —
Щоб не плакать, я сміялась.

Коли Леся жила в Колодяжному, у неї дуже заболіла рука, і дівчина змушена була кинути гру на фортепіано. Болісна була ця розлука. Пізніше біль виллється в поезію «До мого фортепіано».

Щоб читати далі, необхідно скачати файл!
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!!!
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук


Профіль

    Логін:
    Пароль:

По класах

Бібліотека учня

Читай українською!

Статистика



    Онлайн всього: 14
    Гостей: 14
    Користувачів: 0
 
Наша група в ВКонтакті